Іноді гуманітарна робота в Україні асоціюється з обстрілами. Іноді це включає в себе викладання мистецтва для дітей біженців. Обидва вони є частиною історії російського імперіалізму в Україні.

На жаль, у російській війні в Україні немає нічого нового. Російська імперія вторгалася та експлуатувала свого західного сусіда щонайменше з 1600-х років. Чотири мільйони жертв Голодомору початку 1930-х років та сталінських чисток часів Великого терору відомі навіть на Заході. Але ми набагато менше знаємо про те, як часто російське насильство також було спрямоване проти української культури.

“Русифікація”

Навіщо росіянам атакувати культурні заходи? У глобальному контексті російський імперіалізм є незвичайним. Більшість імперій націлені на віддалені регіони – іспанська в Південній Америці, британська в Азії, французька та бельгійська в Африці. На противагу цьому, Росія окупувала і експлуатує своїх сусідів – Україну, Білорусь, Казахстан, Грузію, якщо назвати лише найбільші з них.

Більшість імперій нав’язують свою рідну мову країнам, які вони колонізують. Однак вони, як правило, не намагаються знищити місцевих. Російська імперія відрізняється: вона неодноразово намагалася витіснити місцеві мови російською мовою, що було частиною їх політики. Історики мають для цього слово: “русифікація”. 

Чаювання в арт-таборі База ЮА для дітей біженців. © Орі Авірам

У мене на стіні висить меморіальна дошка. На ній зображена симпатична дівчина, а також слова лагідна українізація – “gentle Ukrainification.” У русифікації не було нічого м’якого. Насправді, це часом набувало характеру жорстокого насильства. Зокрема, це насильство неодноразово застосовувалося до тих, хто наважувався використовувати українську мову як канву для своїх творів. Наприклад, одне з досліджень радянських нападів на українських письменників під час Великого терору 1936-1938 років показало, що 228 з 260 письменників і поетів, які працювали на початку 1930-х років, були ув’язнені, заслані або страчені. Це покоління українських художників відоме під назвою “Червоний ренесанс”. (Прорадянське письмо вас не врятувало – “злочин” полягав у тому, що ви писали українською мовою). Сьогодні вони відомі як “Розстріляне Відродження”…

>> Натисніть тут, якщо ви розглядаєте можливість зробити пожертву

Спалена українська культура

Спроби Росії знищити українську культуру сягають глибокої давнини. У 1627 році цар Михайло наказавспалення україномовних перекладів Біблії. Це була лише перша з шістдесяти законодавчих заборон проти української мови. Ці зусилля тривають і сьогодні. Станом на травень 2022 року – лише через три місяці після початку нинішньої фази війни – майже 4 000 українських бібліотек опинилися на окупованих територіях, а 60 бібліотек було пошкоджено або зруйновано.

Театр тіней з дітьми-біженцями в арт-таборі База ЮА. © Орі Авірам

Як сказав тоді Український кризовий медіа-центр: 

“На тимчасово окупованих територіях російські війська знищують не лише будівлі, в яких розташовані бібліотеки, а й українські книги, зокрема підручники з історії та української літератури. Так звана “військова поліція” вилучає українську художню та історичну літературу з бібліотек Луганської, Донецької та Херсонської областей. Такі дії агресора порушують статті 4 та 5 Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. Згідно зі статтею 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, це є воєнним злочином”. 

Сьогодні спроби Росії знищити культурне життя України виходять за межі бібліотек. Американська бібліотечна асоціація наводить такі цифри:

“Згідно з даними ЮНЕСКО, станом на 29 травня 2022 року1 888 навчальних закладів зазнали бомбардувань та обстрілів, а 180 були повністю зруйновані; та станом на 4 липня 2022 рокуБуло пошкоджено 7 бібліотек, 71 релігійний об’єкт, 12 музеїв, 30 історичних будівель, 21 будівля, призначена для культурних заходів, і 16 пам’ятників. Це, звичайно, на додаток до несвідомої втрати людських життів”. 

А щодо бібліотек: до травня 2022 року їх було знищено 60. До грудня 2022 року було знищено понад 300 публічних та університетських бібліотек. 

Українські художники вже давно працюють “на межі можливого”.

База ЮА продовжує діяти в тому ж дусі – навіть на межі зони бойових дій:

  • Ми провели три зміни мистецького табору для дітей біженців.

  • Ми проводимо скульптурні майстер-класи в Краматорську, в межах досяжності новітніх російських “Градів”.

  • Наші художники використовують фотографію та інші візуальні засоби, щоб передати жахіття війни, а також її здатність надихати на найкраще в людині.

  • Наші документалісти роблять те саме. (Деякі приклади див. за посиланнями нижче).

Репресії та придушення української культури надто часто зосереджувалися на репресіях проти української мови; незабаром ми опублікуємо перший посібник з відмінювання українських іменників для англомовних читачів. 

Ліплення в арт-таборі База ЮА з дітьми біженців. © Орі Авірам

Ви можете підтримати нашу культурну діяльність. Пожертвуйте тут і вкажіть “Культурні заходи” в полі “Повідомлення”. З нами ви будете “на межі можливого”.

Документальні фільми
завдяки Базі

Евакуація в Лисичанську

Літній Арт Табір

Бахмут: обстріл під час евакуації

Аналіз збитків від артилерійського удару

Як виглядає обстріл житлового кварталу