Деякі евакуації проходять гладко і легко, інші – ні.
Команда у складі Діми (керівник групи і навігатор), Орі (фотограф і другий водій) і Джоді (водійка) займалася евакуацією людей на півночі Бахмута.
Вони знали, що це небезпечне місце – всього за кілька сотень метрів проходить місцевий кордон з Парасковіївкою. Там під прямим вогнем опиняються як солдати, так і цивільні. Звідусіль було чути звуки пострілів кулеметів.
Коли вони пакували багаж пасажирів, їхнє місцезнаходження було обстріляне російськими мінометами. Поблизу не було військових, інших людей також не було видно. Можна з упевненістю стверджувати, що саме вони були мішенню.
Зрештою, всі в безпеці, в тому числі двоє евакуйованих, які тепер можуть не хвилюватися за своє життя.
Постійне перебування в зоні бойових дій неминуче знижує відчуття небезпеки – людині властиво пристосовуватися до будь-яких умов. Саме тому ми працюємо за чіткими протоколами та правилами, яких дотримуємося без жодних компромісів. Але навіть вони не можуть захистити нас від непередбачуваних, іноді нелогічних, випадкових подій. Того дня нашій команді просто пощастило, а везіння відіграє величезну роль у нашій роботі.
Очевидно, що якщо ми хочемо уникнути небезпеки, єдиний спосіб – триматися від неї подалі. Це не варіант для команд, робота яких полягає в тому, щоб рятувати і допомагати іншим.
Ми будемо продовжувати – до тих пір, поки це не стане неможливим.
Це відео показує евакуацію Андрія Сєрікова та Юлії Бишової з північного Бахмута 26 січня.
© Ori Aviram