У жовтні команда Base UA продовжила евакуаційну роботу на території Донецької області, хоча загальний темп операцій знизився порівняно з попередніми місяцями.

Протягом місяця ми евакуювали 385 людей.

Найбільша кількість виїздів припала на Дружківську та Лиманську громади — райони, де безпекова ситуація залишалася нестабільною, а доступ до окремих населених пунктів дедалі більше залежав від щоденного аналізу ризиків. На відміну від вересня, коли запити на евакуацію надходили практично щодня, у жовтні ми спостерігали поступове зменшення кількості людей, готових залишати свої домівки — навіть у громадах, де рівень загроз залишався високим.

Для багатьох рішення виїхати знову відкладалося до останнього моменту. Особливо помітним стало погіршення ситуації в Лиманській громаді. Постійні обстріли та зростання активності дронів зробили доступ до прифронтових сіл значно складнішим. Частина маршрутів, які раніше дозволяли проводити евакуації у відносно прогнозованому режимі, поступово втратили цю можливість, а доступ до окремих населених пунктів почав вимагати дедалі складнішого планування.

Попри це команда Base UA продовжувала реагувати на термінові звернення. Ми адаптували маршрути, змінювали графіки виїздів і коригували операційні рішення таким чином, щоб кожна евакуація могла відбутися з мінімально можливим ризиком.

У жовтні зменшення кількості евакуацій не означало зменшення складності роботи. Навпаки — кожна окрема місія почала вимагати більше часу, координації та підготовки. Серед евакуйованих було багато людей похилого віку, людей з інвалідністю та сімей із дітьми — тих, хто відклав рішення про виїзд до моменту, коли залишатися стало вже неможливо.

Кожна така операція вимагала тісної взаємодії з місцевими адміністраціями та партнерами для забезпечення не лише самого виїзду, а й подальшого переміщення людей у безпечніші райони.

Жовтень показав зміну характеру евакуацій. Від масових переміщень ми дедалі частіше переходили до точкових, складних і високоризикових операцій.

Упродовж жовтня зміни відбувалися не лише в громадах, звідки відбувалася евакуація. Безпекова ситуація почала безпосередньо впливати й на можливість підтримувати саму операційну присутність.

У жовтні помітно погіршилася ситуація у Краматорську, де розташований основний хаб Base UA. Місто дедалі частіше опинялося під загрозою атак безпілотників, а також було зафіксовано кілька випадків застосування FPV-дронів.

Ці зміни створили новий рівень складності для логістики та планування безпеки. Фактично ризики почали впливати не лише на евакуаційні маршрути, а й на щоденні процеси підготовки до виїздів та розгортання польових команд. Навіть стандартні операційні дії вимагали додаткових заходів безпеки та перегляду підходів до переміщення.

Попри це команда продовжувала працювати у звичному режимі настільки, наскільки це дозволяли умови. Ми посилили внутрішні протоколи пересування, переглянули логіку маршрутів і скоригували підготовку місій для зменшення рівня ризику.

Зі зменшенням загальної кількості евакуацій змінився й характер роботи.

У центрі уваги дедалі більше опинилися не швидкість і масштаб, а якість, безпечність і можливість забезпечити індивідуальний підхід до кожної людини.

Більшість евакуйованих у жовтні — це люди з інвалідністю, літні мешканці або сім’ї з дітьми, які раніше відкладали рішення про виїзд. Для таких випадків кожна евакуація означає не лише транспортування, а цілий ланцюг рішень — від організації маршруту до пошуку житла, транзиту та підтримки після прибуття.

Тому кожна місія вимагала координації не лише всередині команди Base UA, а й із партнерами, які забезпечують подальше переміщення, тимчасове розміщення та супровід після евакуації.

Жовтень ще раз показав: навіть тоді, коли кількість евакуацій зменшується, складність гуманітарної роботи не зникає. Вона просто змінює форму. І дедалі частіше успіх операції визначається не кількістю людей у транспорті, а тим, чи вдалося побудувати для кожної людини шлях від небезпеки до стабільності.