Photo by Anastasiia Aloshyna
У липні 2026 року евакуаційна ситуація на Донеччині залишалася надзвичайно складною. Попри погіршення безпекової ситуації, загальна кількість евакуаційних запитів зменшилася, а дедалі більше людей відмовлялися від виїзду вже на фінальному етапі підготовки. Водночас команда ГО «База ЮА» продовжувала працювати в умовах постійних обстрілів, забезпечуючи безперервність евакуаційного процесу разом із партнерськими організаціями.
Початок місяця став продовженням масштабної хвилі евакуації з Дружківської громади, яка розпочалася наприкінці червня. Через стрімке погіршення безпекової ситуації доступ до окремих населених пунктів ставав дедалі складнішим. Евакуацію безпосередньо із зон найбільшого ризику здійснювали партнери «Бази ЮА» — підрозділ «Білі Янголи», волонтерська ініціатива «Волонтери від Бога» та підрозділи Державної служби України з надзвичайних ситуацій. У деяких випадках рятувальникам доводилося діставатися до людей пішки через неможливість безпечного проїзду транспорту.
Після доставки евакуйованих до Краматорська команда «Бази ЮА» забезпечувала наступний етап евакуації — транспортування людей до транзитних центрів та безпечніших регіонів України. Саме така злагоджена взаємодія між організаціями дозволяла підтримувати безперервність евакуаційного ланцюга навіть за умов постійного погіршення ситуації на фронті.
Протягом липня команда «Бази ЮА» евакуювала 213 людей. Основними логістичними вузлами залишалися Краматорськ і Слов’янськ, звідки люди продовжували шлях до більш безпечних областей країни. Спільно з партнерами евакуація також тривала з Дружківки та інших громад, де це ще дозволяла безпекова ситуація.
Photo by Anastasiia Aloshyna
Попри це, багато мешканців прифронтових територій і надалі вагалися з рішенням про евакуацію. Головними причинами залишалися невизначеність щодо подальшого життя після переїзду, відсутність зрозумілих варіантів довгострокового житла, залежність від пенсій чи виплат для внутрішньо переміщених осіб, а також складність знайти стабільне джерело доходу в новому місці. Водночас постійне погіршення безпекової ситуації дедалі частіше змушувало людей зрештою погоджуватися на евакуацію.
Липень став ще одним місяцем безперервних обстрілів Донеччини. Російські війська активно застосовували артилерію, керовані авіабомби та FPV-дрони. Все частіше під ударами опинялися житлові квартали, цивільна інфраструктура та транспортні маршрути. Вибухи авіабомб дедалі ближче наближалися до Краматорська, а кілька ударів були завдані безпосередньо по місту. Під час одного з обстрілів було пошкоджено Краматорську лікарню, що ще більше ускладнило роботу гуманітарних служб.
Зростання небезпеки вимагало постійного перегляду маршрутів. У середині липня був зруйнований міст на маршруті Мала Олександрівка — Черкаське, який регулярно використовували евакуаційні екіпажі. Це змусило команду оперативно перебудувати логістику та шукати альтернативні шляхи. Додаткові труднощі створював технічний стан транспорту: через багатомісячну експлуатацію на пошкоджених дорогах автомобілі потребували постійних ремонтів, а одна із вимушених технічних пауз тривала майже тиждень.
Серйозним викликом залишалося й перевантаження транзитних центрів. Незважаючи на загальне зниження кількості евакуйованих, центри продовжували працювати майже на межі можливостей, одночасно приймаючи до 150–200 людей. Розширення зон обов’язкової евакуації зберігало високий ризик повторного перевантаження всієї системи прийому переселенців.
Окремою проблемою залишалася нестача ресурсів для команд, які проводять евакуацію безпосередньо з найнебезпечніших територій. Через постійне навантаження екіпажі нерідко завершували роботу вже після заходу сонця, що підвищувало ризики як для самих рятувальників, так і для евакуйованих людей. Ця ситуація вкотре демонструє необхідність посилення технічної, фінансової та логістичної підтримки організацій, які працюють на передовій гуманітарної допомоги.
Попри всі труднощі, команда «Бази ЮА» продовжувала забезпечувати безперервну евакуацію цивільного населення. Гнучкість у плануванні, швидке реагування на зміни безпекової ситуації та тісна співпраця з партнерами дозволили зберегти ефективність роботи навіть у надзвичайно нестабільних умовах, допомагаючи людям залишити небезпечні території та отримати шанс на безпечніше життя.
Однією з історій, що найбільше запам’яталася нашій команді цього місяця, стала евакуація Марії Іванівни. Майже 85-річна жінка народилася в Балаклії, більшу частину життя прожила у Слов’янську, де працювала вихователькою в дитячому садку та виростила п’ятьох дітей. Ми евакуювали її зі Слов’янська до Лозової в той момент, коли безпекова ситуація стрімко погіршувалася, а можливостей для безпечного виїзду ставало дедалі менше. Попри поважний вік, Марія Іванівна без вагань погодилася на евакуацію, хоча не мала ані визначеного місця, де оселиться, ані родичів, до яких могла б поїхати. Під час дороги вона розповідала про своє життя, родину та роки роботи з дітьми. Зі смутком згадувала, що ніколи не думала, що наприкінці життя знову доведеться тікати від війни — адже ще дитиною пережила Другу світову. Попри все пережите, Марія Іванівна залишалася спокійною, врівноваженою та дивовижно оптимістичною. Її історія стала для нашої команди нагадуванням про неймовірну силу людського духу. Загалом протягом липня команда ГО «База ЮА» евакуювала 213 людей, кожен із яких мав власну історію втрати, надії та прагнення знайти безпечне місце для життя.
Photo by Anastasiia Aloshyna
