У грудні ситуація на Донеччині продовжувала поступово погіршуватися, а разом із нею змінювався і характер евакуаційної роботи.
Попри те, що загальна кількість звернень на евакуацію залишалася нижчою, ніж восени, це не свідчило про покращення безпекової ситуації. Навпаки — дедалі більше людей адаптувалися до постійних обстрілів і життя в умовах хронічної небезпеки.
Для багатьох мешканців прифронтових громад постійні вибухи, атаки дронів та загроза нових ударів стали частиною повсякденності. У результаті навіть за умов об’єктивного зростання ризиків відчуття терміновості евакуації поступово зменшувалося.
У першій половині місяця більшість людей, з якими працювала команда Base UA, прибували до нас не через самостійні звернення. Це були цивільні особи, яких евакуювали військові з районів Костянтинівки та Лимана.
Після доставки до Краматорська та Слов’янська наша команда брала на себе організацію їхнього подальшого транспортування до безпечніших регіонів України.
Така тенденція відображає реальний стан справ у прифронтових районах.
У деяких громадах цивільне пересування стало настільки небезпечним, що евакуація без залучення військових підрозділів дедалі частіше виявляється неможливою.
У другій половині грудня гуманітарна ситуація почала змінюватися під впливом ще одного фактору. Через повторні удари по енергетичній інфраструктурі перебої з електропостачанням і теплопостачанням стали відчутно частішими. Для багатьох людей, особливо літніх мешканців та людей з інвалідністю, саме ці умови почали ставати вирішальними при ухваленні рішення про виїзд. Холод, нестабільне опалення та обмежений доступ до базових послуг дедалі сильніше впливали на здатність людей залишатися у своїх домівках.
Попри те, що кількість евакуацій залишалася меншою порівняно з попередніми місяцями, складність роботи продовжувала зростати. Постійна активність безпілотників, пошкоджена інфраструктура та дедалі менш передбачувані маршрути доступу створювали додаткове навантаження на гуманітарні операції.
Грудень ще раз продемонстрував важливу тенденцію: навіть коли менше людей звертаються по евакуацію, загальна ситуація продовжує погіршуватися. І це означає, що майбутні переміщення цивільного населення можуть відбуватися в ще складніших та небезпечніших умовах.
Виклики: коли ризики накопичуються разом із зимою
У грудні ключові виклики для евакуаційної роботи залишилися незмінними.
Постійна загроза атак безпілотників, нестабільні маршрути доступу та необхідність посилених заходів безпеки супроводжували кожну операцію.
Проте зимовий період додав новий вимір до вже наявних проблем.
У міру накопичення пошкоджень інфраструктури ризики ставали більш тривалими та складнішими для подолання як для цивільного населення, так і для гуманітарних команд.
Щоденні загрози поблизу операційного хабу
Краматорськ, де базується команда Base UA, продовжував жити в умовах майже щоденної загрози FPV-дронів. Місто дедалі більше перетворювалося на складне операційне середовище, де навіть звичні робочі процеси вимагали додаткових заходів безпеки.
Переміщення транспорту, заправка автомобілів або збір людей перед виїздом потребували ретельного планування часу та маршрутів. Постійна присутність безпілотників суттєво обмежувала свободу пересування та впливала на підготовку місій ще до того, як команди вирушали в напрямку прифронтових громад.
З часом ця загроза стала майже звичною частиною роботи, хоча її небезпечність анітрохи не зменшилася.
Зміна характеру евакуацій
У грудні всі організації, які займаються евакуацією цивільного населення, спостерігали подальше зменшення кількості прямих звернень.
Основною причиною цього стала поступова адаптація людей до тривалого життя під обстрілами та в умовах постійної невизначеності. У першій половині місяця значна частина евакуйованих потрапляла до нашої команди після військових евакуацій із районів Костянтинівки та Лимана.
Після прибуття до Краматорська та Слов’янська ми організовували їхнє подальше переміщення до безпечніших областей України. У другій половині грудня ситуація почала змінюватися під впливом регулярних відключень електроенергії та проблем із теплопостачанням.
Хоча це не призвело до різкого збільшення кількості евакуацій, загальний стан громад помітно погіршився, створюючи додатковий тиск на людей, які й без того тривалий час жили на межі своїх можливостей.
Складні випадки в умовах постійної нестабільності
Навіть за меншої кількості виїздів складність кожної окремої операції залишалася високою.
Серед евакуйованих було багато людей похилого віку, людей з інвалідністю та тих, хто потребував спеціального транспортування або медичного супроводу.
Робота в Дружківській та Лиманській громадах і надалі вимагала постійної координації з партнерами.
Маршрути та часові рамки могли змінюватися в будь-який момент через активність дронів або нові обстріли, що вимагало швидких рішень та постійного обміну інформацією між усіма залученими командами.
Грудень ще раз підтвердив те, що ми спостерігаємо протягом усього року: кількість евакуацій може змінюватися, але рівень ризиків і вразливість людей, які все ж ухвалюють рішення виїхати, продовжують зростати.
І саме тому потреба в гнучких, адаптивних та орієнтованих на захист гуманітарних операціях залишається незмінною — незалежно від сезону, статистики чи обставин на фронті.