У січні 2026 року евакуаційна діяльність на території Донецької області увійшла в один із найскладніших періодів для всіх організацій, які займаються вивезенням цивільного населення із зон ризику. На відміну від попередніх місяців, загальний потік евакуйованих різко скоротився. У окремі дні до транзитного центру прибувала лише одна–дві людини — показник, який ще кілька місяців тому здавався неможливим на тлі перевантаженої системи прийому.
Протягом місяця команда Base UA евакуювала 128 цивільних осіб, причому основна частина виїздів припала на останній тиждень січня.
На початку місяця більшість евакуйованих становили цивільні, яких військові вивозили з Костянтинівки та передавали до Краматорська для подальшого транспортування силами гуманітарних організацій. Поза цими випадками кількість людей, які самостійно зверталися по евакуацію, залишалася мінімальною.
Таке сповільнення стало результатом поєднання кількох факторів.
Як і в попередні місяці, значна частина населення поступово адаптувалася до постійних обстрілів і продовжувала відкладати рішення про виїзд через невизначеність щодо життя після евакуації. Водночас додатковим стримувальним чинником стали складні зимові умови.
Упродовж січня температура в Донецькій області регулярно опускалася до –10…–22°C. Паралельно інформаційний простір був заповнений повідомленнями про перебої з електропостачанням і теплом в інших регіонах України. На цьому фоні частина мешканців прифронтових громад почала сприймати умови вдома як відносно стабільні та відкладала виїзд, побоюючись опинитися в складніших умовах після евакуації.
Для команди Base UA зимові умови стали не лише додатковим викликом, а прямим операційним обмеженням.
Ожеледиця значно підвищувала ризики пересування, а протидронові сітки, встановлені над дорогами Донецької області, нерідко пошкоджувалися через накопичення льоду та втрачали свою ефективність.
Додаткове навантаження лягло на транспорт.
Автомобілі, частина яких експлуатується понад п’ятнадцять років, працювали на межі можливостей. У деякі дні транспорт не вдавалося завести взагалі, і команди були змушені передавати запити партнерам. В інших випадках екіпажі витрачали до чотирьох годин лише на прогрів двигунів перед виїздом.
Навіть після початку місії ризики не зникали: у сильний мороз автомобілі могли виходити з ладу вже під час евакуації, створюючи додаткову небезпеку для команди та цивільних.
Попри це, результат у 128 евакуйованих людей залишається важливим досягненням.
Кожен виїзд у січні залежав не лише від безпекової ситуації, а й від базового питання — чи зможе транспорт фізично працювати в умовах тривалих морозів.
Основні виклики місяця
Краматорськ залишався складним середовищем для щоденної роботи. FPV-дрони фіксувалися майже щодня, що впливало не лише на маршрути евакуації, а й на внутрішню логістику міста. Підготовка транспорту, організація виїздів та переміщення між локаціями вимагали додаткових заходів безпеки та постійного коригування планів.
Тривале похолодання стало окремим обмеженням для всієї системи реагування. Пошкоджені дороги ставали ще небезпечнішими, техніка працювала нестабільно, а час реагування збільшувався. Поєднання морозу, дронової загрози та зношеного транспорту створило додатковий рівень навантаження на команди, які продовжували працювати навіть у період мінімальної кількості евакуацій.
Січень ще раз показав: навіть коли кількість запитів зменшується, це не означає зменшення ризиків. Навпаки — кожна окрема евакуація стає складнішою та потребує більше часу, координації та ресурсів для того, щоб люди могли безпечно залишити небезпечні території.
