У лютому 2026 року динаміка евакуації в Донецькій області суттєво змінилася порівняно з попереднім місяцем. Після тривалого періоду низької активності та погодних обмежень кількість запитів почала стрімко зростати вже із середини місяця.

Протягом лютого команда Base UA евакуювала 358 цивільних осіб, що стало помітним збільшенням у порівнянні із січнем та свідченням того, що погіршення безпекової ситуації дедалі сильніше впливає на рішення людей залишати небезпечні райони.

Безпекове середовище в регіоні залишалося вкрай нестабільним.

Бойові дії посилилися на напрямках Покровська, Добропілля та Костянтинівки. Одночасно зберігалася висока інтенсивність застосування FPV-дронів, а артилерійські удари дедалі частіше досягали міської забудови та районів, які раніше вважалися менш уразливими.

Для цивільного населення це означало постійну загрозу — як під час перебування вдома, так і під час спроб залишити небезпечні території.

Перша половина місяця все ще проходила в умовах сильних морозів, які суттєво впливали як на готовність людей евакуюватися, так і на технічну спроможність транспорту виконувати рейси. Однак із потеплінням з’явився новий виклик.

Швидке танення снігу та льоду різко погіршило стан дорожньої інфраструктури. Асфальт почав руйнуватися, дороги вкривалися водою та глибокими нерівностями, а окремі маршрути ставали дедалі менш передбачуваними.

У районах із підвищеним ризиком ударів безпілотників це мало прямі наслідки для безпеки: зниження швидкості руху автоматично означало довше перебування під потенційною загрозою.

Одночасно змінювалася й сама структура гуманітарного реагування. Станом на лютий у регіоні вже працювала значна кількість організацій, які здійснювали евакуацію безпосередньо з небезпечних районів. Проте дедалі очевиднішою ставала нестача можливостей для другого етапу транспортування — перевезення людей далі від прифронтових територій до транзитних центрів або безпечніших регіонів.

Починаючи із середини місяця, команди Base UA майже щоденно забезпечували транспортування груп евакуйованих із Краматорська після їхнього вивезення партнерами — підрозділами ДСНС та екіпажами «Білих Янголів».

Це ще більше посилило роль організації у підтримці повного ланцюга евакуації — не лише моменту виїзду з небезпечної зони, а й подальшого безпечного переміщення людей.

Лютий ще раз підтвердив критичну важливість гнучкості в операційній роботі. Зміни в кількості запитів, стані доріг та рівні безпеки відбувалися настільки швидко, що вимагали постійного перегляду маршрутів, графіків і механізмів координації. Саме здатність оперативно масштабувати перевезення другого рівня, адаптуватися до руйнування інфраструктури та інтегруватися у ширшу мережу евакуації дозволила підтримувати безперервність допомоги навіть у дедалі менш передбачуваних умовах.

У лютому безпекова ситуація в Донецькій області залишалася критично нестабільною. Посилення бойових дій на напрямках Покровська, Добропілля та Костянтинівки супроводжувалося активним застосуванням FPV-дронів і розширенням зони артилерійського ураження. Логістичні маршрути перебували під постійним спостереженням, а на ключових дорогах майже щоденно фіксувалися наслідки атак, включаючи знищений цивільний транспорт. Ризики для транспортування — як первинного, так і другого етапу — продовжували зростати.

Погодні умови суттєво ускладнили роботу. Після морозів дороги почали швидко руйнуватися через відлигу. Сніг і лід змінилися брудом, глибокими вибоїнами та просіданням дорожнього полотна. Час у дорозі збільшувався, а можливість швидко залишити небезпечну ділянку ставала дедалі обмеженішою.

Стан автопарку залишався одним із найсерйозніших операційних викликів. Автомобілі, які щоденно використовуються для перевезення евакуйованих до транзитних центрів, мають значний термін експлуатації та працюють у режимі постійного навантаження. У лютому через погані дороги суттєво зросло навантаження на підвіску, шини, рульові механізми та двигуни. Навіть звичайні перевезення дедалі частіше супроводжувалися ризиком технічних несправностей.

Попри збільшення кількості організацій, які працюють безпосередньо на евакуації з небезпечних районів, дефіцит ресурсів для подальшого транспортування людей залишається відчутним.

Щоденні перевезення між прифронтовими містами та транзитними центрами створюють постійне навантаження як на команди, так і на транспорт.

Поєднання безпекових загроз, погіршення інфраструктури та зношеного автопарку формує накопичувальний тиск, який дедалі сильніше впливає на стійкість та безпечність евакуаційних операцій.

Лютий показав, що навіть коли система евакуації продовжує працювати, її ефективність усе більше залежить не лише від готовності людей виїжджати, а й від здатності підтримувати весь ланцюг переміщення — від точки порятунку до місця безпеки.