У березні 2026 року евакуаційна ситуація в Донецькій області продовжила стрімко змінюватися на тлі подальшого погіршення безпекової ситуації. Попри зростання ризиків та дедалі складніші умови роботи, команда Base UA зберегла високий темп операцій і протягом місяця евакуювала 436 цивільних осіб.

Основний фокус роботи залишався на евакуаціях другого етапу — транспортуванні людей після первинного вивезення із зон прямої небезпеки. Водночас на цьому етапі війни різниця між першою та другою лінією евакуації фактично почала зникати. Загрози більше не обмежуються безпосередньою близькістю до фронту. Протягом березня безпекова ситуація суттєво погіршилася по всій області.

Посилене використання FPV-дронів, артилерії та керованих авіаційних бомб призвело до регулярних ударів значно глибше в тилові райони, включно з Краматорськом та навколишніми громадами. Для цивільного населення це означало постійну небезпеку не лише в населених пунктах поблизу лінії зіткнення, а й на маршрутах евакуації та в містах, які раніше вважалися відносно безпечними.

Потепління також змінило характер загроз.

Із підвищенням температури помітно зросла активність FPV-дронів. Повітряна небезпека стала більш регулярною та менш передбачуваною, що суттєво ускладнило планування роботи. Операційне середовище додатково ускладнив стан інфраструктури після зимового періоду. Дороги по всій області залишаються у вкрай поганому стані. Морози пошкодили дорожнє покриття, а подальше потепління лише пришвидшило його руйнування.

Асфальт продовжує руйнуватися, другорядні дороги стали нестабільними та розмитими, а пересування — повільнішим і менш прогнозованим. У районах, де існує ризик спостереження з боку безпілотників, навіть незначне зниження швидкості руху напряму збільшує ризик ураження. Паралельно продовжувала змінюватися гуманітарна екосистема регіону. Хоча значна кількість організацій і надалі працює на первинній евакуації, потреба у стабільному транспорті другого етапу різко зросла — особливо для довших переміщень та випадків, коли люди потребують додаткового супроводу.

Протягом місяця команди Base UA майже щоденно перевозили евакуйованих із Краматорська після їхнього вивезення партнерами — зокрема ДСНС та підрозділами «Білі Янголи», забезпечуючи безперервність усього ланцюга евакуації. У міру того як зона ризику розширювалася, а інфраструктурні умови погіршувалися, команда постійно адаптувала маршрути, механізми координації та операційне планування.

Березень ще раз підтвердив: у нинішніх умовах ефективність евакуації визначається не лише можливістю забрати людину з небезпечної території, а здатністю підтримувати рух далі — навіть тоді, коли сама дорога стає частиною загрози.

У березні безпекова ситуація в Донецькій області продовжила погіршуватися. Протягом місяця було зафіксовано понад 700 атак із використанням артилерії, FPV-дронів та керованих авіабомб.

Загрози змістилися значно глибше в тилові райони, включаючи Краматорськ, де удари та активність дронів стали регулярними. FPV-дрони тепер чути майже щодня — особливо у вечірній час і в дні зі сприятливими погодними умовами.

Вперше зафіксовано удари високої інтенсивності у безпосередній близькості до бази команди. Це стало ще одним підтвердженням того, що жодна територія більше не може вважатися умовно безпечною. І маршрути евакуації, і пересування містом тепер перебувають під постійним ризиком повітряного спостереження та високоточного ураження.

Стан автопарку став одним із найкритичніших факторів для підтримання роботи. Автомобілі, які щодня перевозять евакуйованих до транзитних центрів, мають понад п’ятнадцять років експлуатації та працюють у режимі постійного навантаження.

Після складної зими та на фоні зруйнованих доріг швидкість зношування суттєво зросла. Підвіска, шини та двигуни виходять із ладу швидше, ніж раніше. У березні щонайменше один автомобіль майже щотижня перебував на ремонті протягом кількох днів, що напряму впливало на операційну спроможність команди.

Попри велику кількість організацій, які здійснюють евакуацію безпосередньо із зон ризику, дефіцит транспорту для подальшого переміщення залишається відчутним. Водночас із розширенням географії загроз практична різниця між першою та другою лінією евакуації майже зникла.

Команди продовжують працювати під постійним навантаженням, забезпечуючи щоденні перевезення з таких вузлів, як Краматорськ, попри дедалі складніші умови. Це вимагає постійної координації, гнучкості та готовності працювати в середовищі, де одночасно погіршуються і безпекові умови, і стан інфраструктури.

​